Розпочинаючи моушн дизайн блог "Ключі та сенси"
Привіт, я Ліза - моушн дизайнерка, режисерка анімації, продюсерка, - і я починаю вести цей моушн блог! ✨
Тут хочеться пожартувати, що не пройшло і 10 років, але насправді пройшло. Та за 10+ років стажу в галузі стільки всього сталось і стільки накопичилось матеріалу для рефлексій та висновків (і звісно просто чогось корисного зашерити для ком’юніті), що вистачить мабуть на 10 блогів. Головне, щоб вистачило тепер часу, терпіння та наполегливості це все писати. Тож, успіхів мені!
Останні півроку (може й трошки більше) я борюсь із вигорянням та тотальною втомою. Думаю, це доволі часта історія для представників креативних професій, які люблять свою роботу, люблять працювати загалом та в цій любові не мають стопів. Що в якийсь момент ти нагрібаєш на себе так багато, що не помічаєш, як вже нема сил навіть думати. Це окрема велика тема, яку я не буду піднімати саме в цьому дописі, просто хочу розказати історію із самого початку.
Так-от, вигорівша Я шукаю свої інструменти для виходу із ситуації. Відмовляюсь від комерційних проектів, які точно будуть забирати сили та не приносити радості, концентруюсь на втіленні passion projects, які давно чекали своєї черги, переключаюсь на вивчення якихось нових для себе інструментів та процесів. А ще - беру аскези. Модне слово, від якого хтось точно закочуватиме очі. Але насправді це просто інший спосіб сказати “взяти паузу”.
Коли голова забита настільки, що важко дихати, дуже важливо дати собі можливість витрусити з тої голови все, що там не має бути, щоб звільнити простір. Часто люди відмовляються від соцмереж - і це дійсно магічна пігулка. Я вирішила домовитись із собою трішки по-іншому і взяла паузу від перегляду будь-якого відео контенту (якщо це тільки не пов’язано напряму із роботою). Тобто, всі серіали, фільми, анімації, рілси, ютуб.. А я зазвичай дивилась багато анімації, ну тобто це ж моя сфера, ви розумієте.
Ефект, я думаю, пояснювати не треба - через якийсь час дійсно стає легше дихати. Краще спиш, більше моментів тиші, в яких відпочиваєш і гучніше чуєш себе. Я почала більше читати, і через якийсь час згадала що раніше полюбляла і писати також. Ніколи не робила це професійно, але мої невеличкі анімаційні статті, що писались років мабуть 7-8 тому, і досі живуть своє хороше життя, допомагаючи людям краще розуміти рух та знаходити себе в світі моушну.
Отож, саме так народилась ідея знов писати статті на тему моушн дизайну, анімації і життя навколо цієї професії. Писати не тільки свої думки, але і розмовляти з іншими спеціалістами, бо хочеться якось зафіксувати цей наш шлях. Знаєте, як в сфері культури чи мистецтва є поняття архівації досвіду, коли фіксується певний зріз - щоб згодом було легше досліджувати, співставляти, робити висновки, зберігати пам’ять, навчатись тощо. Звісно, я не буду писати це все саме таким тоном складної мистецької анотації (бо хто тоді це все стане читати), але гадаю що буде різне - і прикладне, і рефлексійне.
Ось таким чином, в епоху, коли люди все менше читають і все більше слухають подкасти чи дізнаються щось нове з рілсів - я починаю писати статті.
І хай буде саме так! 🙂